3. Мороза, "Морський вузол" В. Винникова та В. Крахта, музика Є. Жарковського, "Закохані серця" І. Барабаша, "Вільний вітер" В. Винникова, В. Крахта та В. Тіпота, музика І. Дунаєвського, "На сьомому небі" М. Зарудного. Звертаючись до комедійного репертуару, театр давав можливість акторам і режисурі випробувати себе в різноманітних розгалуженнях комедійного жанру, виховував глядачів у дусі нетерпимості до недоліків, до проявів відживаючої дрібновласницької свідомості. Над втіленням цього багатого й різноманітного репертуару і працював колектив у 50-60-х роках. На ньому утверджувалося громадянське обличчя шевченківців, визначалися їх художні принципи, стильові особливості. На ньому зростали, мужніли, розвивалися таланти майстрів сцени - режисерів, художників, акторів. Про режисера О. Ріпка ми вже говорили в попередньому розділі. Зарекомендувавши себе зрілим майстром у постановках спектаклів героїчного жанру, він успішно освоює і сучасну тему. "Калиновий гай", "Не називаючи прізвищ", "Під золотим орлом", "Любов на світанні", "Роки блукань" - ці вистави, поставлені О. Ріпком, свідчать не тільки про зростання його майстерності як митця, а й про багатогранність його таланту, про тонке відчуття ним духу часу, проблем, якими живуть люди. До кожного з поставлених ним спектаклів О. Ріпко уміє знайти ключ, оригінальне сценічне вирішення, яке відповідає особливостям драматургічного матеріалу, його художньому ладу. Чіткістю ідейного задуму, чутливістю до специфіки драматургічного матеріалу, прагненням знайти для неї