до легендарного Тараса Бульби - таким поставав Запорожець - Загребельний вже при першій своїй появі на сцені. Але зовнішньою портретною укрупненістю актор, звичайно, не обмежувався. Головним для Загребельного було розкрити внутрішній світ героя, показати його в дії, простежити мотиви його поведінки. Дальші події, що відбуваються на сцені, відкривають для нас провідні риси характеру Запорожця. В трактуванні П. Загребельного Запорожець - насамперед могутня людська особистість. Він не позбавлений конкретних людських якостей, це чесний трудівник, добрий сім'янин, люблячий чоловік і батько. І водночас Запорожець - виразно узагальнена постать: совість народу, його душа, його мудрість. Війна не змінила його характеру, вона лише поставила Запорожця в нові обставини, зіткнула з найсуворішими випробуваннями. Оголосила йому двобій. І в цьому двобої Запорожець мусить вистояти, більш того - перемогти ворога. Ми стаємо свідками всіх перипетій боротьби Запорожця - Загребельного з хитрим і сильним ворогом. Актор не спрощує її, не полегшує. Навпаки, боротьба точиться на повну силу, сягає найвищих емоційних і філософських висот, переходить у сферу боротьби ідеологій - фашистської, людиноненависницької (Крауз, Заброда) і соціалістичної, гуманної. Перемагає Запорожець. Бо ж він керується найвищими критеріями: діяльною любов'ю до рідної радянської землі, почуттям синівської відповідальності за її долю, за її сучасне й майбутнє. Саме цей могутній патріотичний заряд і робить Запорожця нескореним, зумовлює його право на