над театром, шевченківці налагодили з ним постійні творчі зв'язки, не просто цікавилися роботою своїх підшефних, а й допомагали їм практично. Часто їх можна було бачити в Охтирці, куди вони приїздили, щоб взяти участь у прийомі та обговоренні вистав, виступали на виробничих нарадах з конкретними порадами, пропозиціями. Незабутньою подією для колективу став приїзд до Охтирки провідних акторів театру ім. Т. Г. Шевченка А. Бучми, В. Чистякової, А. Макаренка та їх участь у виставі «Платон Кречет». Видатні майстри сцени були для молодих акторів не лише дорогими гостями, а й старшими друзями, вчителями, вихователями. Висока культура їхньої гри, осмислена й органічна поведінка на сцені, глибоке перевтілення в образ послужили для колективу наочним прикладом, школою досконалої сценічної майстерності. У самовідданій праці, творчості і навчанні минав рік за роком. В 1939 році у зв'язку з утворенням Сумської області і включенням Охтирки до її складу, театр міняє свою назву — віднині він називається Охтирський драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Відбувається часткова зміна творчого складу, колектив поповнюється свіжими силами. Замість вибулих К. Галайди, Є. Добровольської, Г. Слуцької, Д. Островської, П. Фоменка, В. Хмельницької приходять нові артисти — М. Льдова, Є. Любченко, О. Свічкаренко, Г. Світозарова. На місце Ю. Шнейдермана художнім керівником призначається режисер О. Льдов, 1940 року театр відзначає десятиріччя свого існування. Ювілей свого театру колектив вирішив відзначити постановкою вистави «Любов Ярова» К. Треньова (режисер О. Льдов, художник В. Кулик). Готувалися старанно, з повним почуттям відповідальності. Кожен розумів, що сценічне втілення масштабного, багатопланового твору вимагає максимуму творчих зусиль, великої енергії й самовідданості. Спільні зусилля принесли відрадні наслідки. Прем'єра, яка відбулася в грудні, напередодні ювілейної дати, була гаряче сприйнята глядачами. їх щедрі оплески, одностайність у схвальних оцінках показали, що ретельна праця колективу увінчалася успіхом, завершилася створенням вистави високого емоційного пафосу, значної ідейно-художньої вартості. Широка громадськість, вітаючи колектив з перемогою, відзначила кваліфіковану режисуру спектаклю О. Льдовим, майстерне виконання акторами провідних ролей, зокрема А. Колядою — ролі Любові Ярової, Я. Майтюренком — Шванді, І. Даниленком — Кошкіна, Є. Любченко — Панової, Ф. Сластіним — Ярового, Г. Голець — Дуньки, В. Поповим — Чира, В. Лисаком — Пікалова. В цілому ж вистава оцінювалась як новий крок уперед талановитого колективу, як знаменна подія його першого творчого десятиріччя. З радісним піднесенням вступив театр в одинадцятий рік свого існування. Здобутки були помітні в усьому. За десять попередніх років театр завершив період організаційно-господарського формування, визначив свої творчі принципи. Рік у рік зростали професіональна майстерність колективу, ідейно-художній рівень вистав. Все це дало підстави для оптимістичних висновків, зміцнювало віру в можливість дальшого поступу вперед.