тощо, визначили рівень вистави. Як за масштабністю своєї теми, так і за особливостями сценічного відтворення її спектакль "Наливайко" підносився до рівня героїчної епопеї боротьби українського народу проти польської шляхти, до виразного героїко-романтичного звучання. І в цьому була незаперечна заслуга режисера-постановника В. Грипича, всього колективу шевченківців. "Наливайко" користувався неабияким успіхом як серед трудящих Тернопільщини, так і за її межами, де театр бував на гастролях. В 1958 році колектив виступав з спектаклем у Києві на Першій українській театральній весні. І тут вистава здобула одностайне визнання. Рецензуючи "Наливайка", письменник Любомир Дмитерко відзначав: "Яскраве і патріотичне видовище, створене в цілому колективом театру, не може не схвилювати. Сила... цього спектаклю насамперед у дбайливому збереженні режисурою і акторами славних традицій українського національного театру, у вмілому поєднанні реалізму і романтики, в сильному емоційному звучанні більшості сцен і епізодів (особливо у фінальних картинах). Органічне вплетення музики, хору створює враження справжньої трагічної епопеї" *. Високу оцінку спектаклю "Наливайко" дав і видатний діяч українського радянського театру народний артист СРСР М. Крушельницький. Більш того, аналізуючи художні особливості мистецтва театру, він вказував і на основоположні його принципи. "Як можна визначити головний напрям тернопільців?