сама. Щойно вона вирвалася з облудних тенет націоналістичних політиканів, завдала рішучої відсічі підступам великодержавних шовіністів... Куди тепер іти? З ким бути? Чи, може, так і лишитись на розпутті, осторонь бурхливих подій? Адже так безпечніше! Хвилина глибоких роздумів. Ми ще не догадуємось, що вирішить Марія - Гонта. І раптом погляд дівчини зупиняється на будинку з написом при вході "Осередок РКП(б)". Тривала багатозначна пауза. Здається, в ній і минуле й сучасне злилися в нерозривному сплетінні. І Марія мусить розплутати цей вузол, розплутати будь що! ...А потім вона піде до будинку. Ітиме твердо, рішуче, в її ході не відчуватиметься бодай найменшого вагання. Марія зробила вибір! Зробила власною волею, самостійно. Назавжди. Так відбувається зустріч Марії Стоколос з Леніним. Зустріч, якої в спектаклі нема, але яка неминуче постає в свідомості глядачів як логічне завершення образу Марії, як остаточний результат її пошуків. Артистка з великим тактом і послідовністю підводить нас до такого закономірного висновку - і в цьому її заслуга, в цьому сила її таланту. "Відкриття поезії характеру Марії Стоколос артисткою М. Гонтою, характеру пристрасного і трепетного,- так характеризує роботу артистки театрознавець І. Давидова,- сприяло народженню образу несподіваного, сильного, правдивого. Зберігаючи ніжність, Марія Стоколос у Ґонти стає сталевою і мужньою. Пройшовши крізь тюрми, загартувавшись в середовищі арсенальців, вона тепер бореться не лише за свою любов. Вона знайшла своє місце серед