пізнавальну і виховну роль. Глядачі вперше побачили на сцені образ В. І. Леніна, епохальні події Жовтневої революції, мали можливість наочно переконатись, в яких грізних битвах, нещадних класових боях кувалася перемога трудящих над їх одвічним ворогом - царським самодержавством, в якій грозовій атмосфері сходила зоря нового життя. І це не могло не вплинути на них, не викликати в них глибоких почуттів радянського патріотизму, солідарності з братами по класу, які діяли на сцені, не заронити в їхні душі сердечної вдячності за ті жертви, які були принесені в ім'я їхнього сучасного й майбутнього. Вистави на історико-революційні та героїко-патріотичні теми, вистави, присвячені героїчному сьогоденню, спектаклі класичної драматургії - такий в основному репертуар театру ім. Т. Г. Шевченка в повоєнний період. Вдумливе сценічне втілення їх, наполеглива боротьба за піднесення їх якості, професійної майстерності акторів та режисури - ці основоположні підвалини і становили зміст роботи колективу, предмет його повсякденних турбот і звершень. Звичайно, колектив розв'язував і інші завдання, сказати б, організаційно-господарчого характеру. Одне з них - проблема глядача, культурного обслуговування сільського населення. Як ми вже казали, у другій половині 40-х років на Тернопільщині тисячі одноосібних господарств переходять на рейки колективного господарювання. Колективізація проходить в умовах жорстокої класової боротьби. Можна собі уявити, в яких обставинах доводилося працювати артистам, показувати вистави сільським глядачам. І все ж ніхто з них не