«На першій пробі,— згадує Т. Демчук,— він (Курбас.— О. К.) знайомив акторів з автором п'єси, з епохою, на фоні якої відбувається дія, з суспільними умовами, персонажами твору, накреслював їхні характеристики, звертав увагу на грим, одяг тощо... На пробах Курбас учив нас, аматорів, як треба поводитись на сцені, як падати, вчив жестів, міміки, потрібних акторові у п'єсах побутового та європейського репертуару» **. «Треба ловити життя на гарячому,— згадує Т. Демчук одну з розмов Курбаса з артистами.— ...Побіля нас проходять чудові типи, тільки б їх на сцену. — То маємо їх наслідувати? Та це ж натуралізм. Хіба це мистецтво? — Ні, ви не маєте наслідувати, а передавати все це на сцені. Ми ж не мавпуємо. Але пильне спостерігання людей, перепущене крізь акторський фільтр, допоможе вам створити постать, яку доведеться грати» ***. Показові свідчення! Вже з них можна зробити висновок, що театр розглядався його керівниками як важливий мистецький заклад, чиє покликання нести в маси високе мистецтво, виховувати глядачів на гуманних, прогресивно-демократичних ідеалах (на останнє вказував, зокрема, добір репертуару для постановок). Звідси — суворий реалізм, вірність життєвій правді, створення психологічно достовірної атмосфери на сцені, глибоке розкриття характерів людей у їх визначальних рисах і особливостях. Цим принципам були підпорядковані всі компоненти спектаклів — від художнього і музичного оформлення і до