Стадника, Василя Юрчака. Тут ще наприкінці XIX і на початку XX століть виступали корифеї української сцени Марко Кропивницький, Микола Садовський, Марія Заньковецька. Багато діячів літератури, культури, мистецтва вписали свої імена в біографію міста, стали його славою і гордістю. У цьому ж ряду й імена засновників першого професіонального театру в Тернополі — «Тернопільських театральних вечорів». 1915 рік. Перша світова війна. Вона охопила майже всю Європу, докотилася й до Західної України, російські війська, що вступили на її землі, ведуть запеклі, тривалі бої з численним ворогом. В армії панують безлад, корупція, розбрід, і це впливає на солдатів, породжує серед них настрої невдоволення, гнівного протесту проти безглуздої братовбивчої війни. Передгрозовою атмосферою живе й Тернопіль. Антивоєнні настрої, що охопили солдатів, поширюються на трудяще населення міста. Вони проникають у гущу народних мас, активізують інтелігенцію, робітників напівкустарних підприємств, майстерень. В цей час і приїздить до Тернополя Лесь Курбас, що вже пройшов достатню акторську школу в «Гуцульському театрі» Гната Хоткевича та в театрі товариства «Руська бесіда» у Львові. Молодий ентузіаст, людина кипучої енергії й невтомної працьовитості, Олександр Степанович Курбас відразу ж заходжується біля організації постійного стаціонарного театру в Тернополі. Йому на підмогу приходять професіональні актори з театру «Руська бесіда», яких війна захопила в містечку Борщові на Тернопільщині — Микола Бенцаль,